22 липня в с. Підполоззі перед брамою нового храму, цей заклик респонсорійного псалму не тільки звучав, але й проникав моє серце а також всіх присутніх вдячністю, що можемо бути свідками Божого дару – нового храму.
Маленька спільнота парафіян в цьому селі має невеличку дерев’яну капличку, в якій засвідчувала свою віру понад 100 років, збираючись на молитві, як за часів тоталітарного режиму так і в наші часи. Приїжджаючи щонеділі з отцями салваторіанцями о. Антонієм та о. Томашом на святу месу, я бачила як ці прості, спраглі Бога, люди стояли на вулиці, очікуючи своїх пастирів. Мене вражала їх витривалість і жертовність. Оскільки в капличці поміщався тільки священик та діти, всі інші стояли на дворі, не зважаючи на холод, вітер, дощ або сніг. Незабутні свята Різдва – справжній Вифлеєм в цій капличці, де парафіяни своїми серцями зігрівали Ісуса, а діти як овечки в стайні відчували з Ним убогість.
Спілкуючись з ними, неодноразово чула їхні сни, мрії і прагнення серця – побудувати храм. Саме такі прагнення мав старозавітній Давид, дивлячись на намет – помешкання Бога і порівнюючи зі своїм кедровим палацом. Парафіяни Підполоззя з живою вірою очікували обітницю Бога, який сказав їм : Я збудую Тобі дім.
І Бог будував, спочатку живий храм в серцях парафіян і знайшов собі Соломона з мудрим і чутливим серцем – о.Томаша, який за рік і два місяці здійснив Його план за підтримки отця єпископа Антона Майнека, своїх парафіян та фінансової допомоги спонсорів відомих Богу.
Сьогодні можу засвідчити, що нічого не має неможливого у Бога. І не тільки я, але й багато інших свідків з Підполоззя, Жденієва, Сваляви, Драчина, Мукачева та Польщі, присутніх на посвяченні нового храму, могли переконатися , що Бог заради маленької громади в Підполоззі, хоче постійно перебувати в цьому храмі в Пресвятих Дарах, дарувати Себе в Євхаристії, промовляти до серця кожного з нас.
Бог хоче, щоб на кам’яному вівтарі, консекровному єпископом Антоном, звершувалася Жертва Ісуса Христа .
Він обрав і освятив цю будівлю, щоб Його Ім’я було там навіки .
Він вибрав для цього храму покровительку Марію Магдалину, – як сказав у своїй проповіді о. Антоній, – яка багато років виконує своє посланництво спочатку в маленькій дерев’яній каплиці, а тепер у новому храмі. Своєю присутністю звіщає всім людям, що Господь справді воскрес і є присутній між нами. Тож нехай ця радість з Його присутності розноситься з цього храму з покоління в покоління за прикладом святої Магдалини.
с.Йоана Словян, ДМ св.Вікентія де Поль м. Свалява
