Скапулярій Муки Господньої і Найсвятіших Сердець Ісуса і Марії
Підчас об’явлень в 1846 році сестра Аполонія Андріво побачила Христа, який тримав червоний скапулярій.
В одному з листів до настоятеля Згромадження, кажучи, що сам Ісус доручив їй розповсюдження скапулярію, написала: «Ісус сказав мені: «…ті, котрі будуть його носити, отримають в кожну п’ятницю повне відпущення кар за гріхи, а також велике зміцнення Віри, Надії та Любові.» Ісус хоче, щоб багато говорили про Його страждання і смерть…»
Потім сестра Аполонія надіялась, що Столиця Апостольська затвердить червоний скапулярій. І так сталося. Папа Піус ІХ вже в 1847 році затвердив Скапулярій Муки Господньої, а також надав багато відпустів тим, котрі будуть його носити з вірою.
Скапулярій Муки Господньої і Найсвятіших Сердець Ісуса і Марії
Існує усталена назва «червоний скапулярій», яка пов’язана з кольором тканини і шнурка. На шматку червоної тканини є дві іконки: з одного боку – Розіп’ятий Христос, а довкола Нього знаряддя Муки і напис: «Свята Муко Ісуса Христа спаси нас», а з другого – довкола невеликого Хреста є Серце Ісуса, обрамлене терновим вінцем і Серце Марії, пробите мечем. Нижче – два ангели, що моляться, споглядаючи на Хрест і напис: «Найсвятіші Серця Ісуса і Марії, бережіть нас.»
З огляду на все це повна назва скапулярію звучить так: Скапулярій Муки Господньої і Найсвятіших Сердець Ісуса і Марії.
Традиція передає нам, що Ісус носив червоний плащ як символ Його королівської гідності і спасенної муки. Римські солдати, насміхаючись з Нього, також накинули на Ісуса червоний плащ.
Глибоку символіку передають нам також знаряддя Муки Господньої.
Молоток означає покуту,
а кліщі нагадують нам про необхідність «витягання» гріхів з душі і відкриття її на благодаті, які випливають зі святих ран Ісуса.
Терновий вінець і цвяхи символізують дисципліну уяви і тіла, що необхідні для осягнення спокою духа.
Сходинки на драбині біля підніжжя Хреста означають рівні чеснот, завдяки яким ми піднімаємось до Бога.
Півень – це знак, що настав час навернення і покаяння.
Меч нагадує, що ми повинні пробити наші власні серця, щоб звільнитися від будь-якої пристрасті до гріха. Інші символи – це бич, губка, посудина з водою та хустка святої Вероніки.
СЕСТРА АПОЛОНІЯ АНДРІВО (S.APOLONIA ANDRIVEAU)
Незвичайна історія червоного скапулярію пов’язана з незвичайною постаттю французької Дочки Милосердя Аполонії Андріво.
Луїза Аполонія Андріво народилася 7 травня 1810р. в сім’ї Леонарда і Аполонії. Мала двох братів: Еміляна і Гвалберта. Батько був нотаріусом, але пізніше отримав посаду в Міністерстві закордонних справ, і вся родина переїхала в Париж. Переїзд у столицю дав трьом дітям можливість здобути належну освіту.
Сильним переживанням для Аполонії була смерть Матері з якою була особливо духовно пов’язана. Після цієї сумної події Аполонію віддали в інтернат, яким керували Сестри Святої Єлисавети, де вона прожила два роки. Була однією з найкращих учениць, мала різноманітні таланти та здібності. Сестри дуже переживали за Аполонію, щоб успіх та омана світу не звели її на манівець. Їх переживання подвоїлись після того, як Аполонія написала статтю, якою захоплювався весь Париж. Однак успішна молода дівчина, що стежила за подіями культури і надзвичайно любила поезію, вибрала інший життєвий шлях.
В 1833 році Аполонія вступила до Згромадження Дочок Милосердя, щоб, як говорила, могла більше віддатись служінню вбогим і хворим. Наступного року отримала вбрання Дочки Милосердя і була направлена до праці в парафі св. Йоана в Троєс (Troyes) у Франції, де сестри вели школу і опікувалися хворими. Сестра Аполонія була вчителькою і вихователькою. На жаль, через поганий стан здоров’я не могла вчити дітей. Її обов’язком стала парафіяльна захристія і каплиця в їх домі.
Сестру Аполонію любили і шанували за щиру побожність, милосердя і доброзичливість до людей. Особливо її любили вбогі і хворі, яким спішила на допомогу з великою жертовністю. «Її слова такі приємні, – говорили хворі, – що вона сама є для нас важливіша від того, що для нас робить з радістю.»
Схоже висловлювались і її настоятелі. Варто згадати про слова капелана дому Дочок Милосердя в Троєсі: « Бог, котрий призначив сестру Аполонію, щоб була прикладом для інших, серед яких мала жити, щедро обдарував її багатьма дарами. Була насправді смиренна. Завжди вибирала для себе останнє місце, а чим більше применшувала себе, тим більше розкривалася її велич»
В листопаді 1847 року ( тобто через рік після об’явлення Скапулярію), сестру Аполонію направили в Генеральний дім Дочок Милосердя для праці в секретаріаті. Однак вона не почувалася там добре. Робота з паперами не була її покликанням. Дуже сумувала за Троєсом, їй бракувало і сестер, і хворих. Також і підопічні нарікали на її відсутність. З огляду на це настоятелі згромадження вирішили, щоб сестра Аполонія повернулася в Троєс до парафії св.Йоана.
В 1861 році с.Аполонія стала асистенткою настоятельки дому в Троєсі . А сама настоятелька сестра Даллас тоді дуже хворіла. Це нове призначення додало для сестри Аполонії ще багато нових обов’язків. Так було аж до смерті сестри Даллас в 1872 році. Призначення нової настоятельки полегшило служіння сестри Аполонії .
25 липня 1872 року сестра Аполонія знову переїжджає до Генерального дому. Але, як і попереднього разу, вона ніяк не могла звикнули до роботи з паперами, тому її направили в Кан (Caen), де був пансіонат для людей похилого віку. Там минули наступні чотирнадцять років її життя.
З часом сестрі Аполонії щораз сильніше дошкуляли різні хвороби. Тому в 1887 році, сімдесятилітню сестру Аполонію направили в дім, де жили хворі сестри і Дочки Милосердя похилого віку. Там вона не зважаючи на свої хвороби служила іншим сестрам, а також листувалася з родиною і сестрами з інших домів. Потім сестрі Аполонії відмовили руки, але це ніяк не вплинуло на її радість у служінні і внутрішній спокій. Один зі священиків того дому залишив такі спогади: «Відтоді, як я мав щастя зустріти сестру Аполонію, завжди вважав її за найчистішу душу, яку коли-небудь зустрічав. Вона була обдарована багатьма благодатями. В роздумах і адорації Пресвятих Дарів була так сильно з’єднана з Ісусом, що я аж хвилювався, чи все з нею гаразд. Я ніколи не питав її, про що вона говорить з Ісусом. Але знав, що всі свої молитви і роздуми були про Страсті Господа, бо кілька разів признавалася, що це є для неї найважливішим.
Під кінець 1894 року стан здоров’я сестри Аполонії дуже погіршився. Вона знала, що їй залишилося жити небагато, однак говорила про це дуже спокійно. Відійшла до Господа 25 лютого 1895 року. Як казала раніше, «кинулася в обійми Отця Небесного на цілу вічність.»
Об’явлення Скапулярію Муки Господньої
Підчас об’явлень сестрі Аполонії, які тривали від 26 липня до 14 вересня1846 року, вона побачила Ісуса, який тримав червоний скапулярій. Перший раз розповіла про це видіння в жовтні 1846 року під час реколекцій. Сповідник, вислухавши її, сказав, щоб вона про все це написала генеральному настоятелю Згромадження Отців Місіонерів і Дочок Милосердя отцю Яну Етьєну ( Jean-Baptiste Étienn). Так повстали відомі п’ятдесят листів, у яких сестра детально описувала свої видіння. Вона не боялася, що її будуть осуджувати за неправдивість цих подій – боялася галасу і своєї популярності, пов’язаних з об’явленнями. Тому благала священика, щоб спалив усі ці листи після того, як прочитає. На щастя, мудрий духівник не виконав цього прохання.
В першому листі є опис об’явлення 26 липня 1846 року: «Я пішла в каплицю. Мені здавалося, що бачу Ісуса: у правій долоні тримав червоний скапулярій, частинки скапулярію були зв’язані двома вовняними шнурками також червоного кольору. На одній частинці скапулярію я побачила розіп’ятого Христа, а також найстрашніші знаряддя муки, що лежали біля його ніг… Навколо Хреста був напис: «Свята Муко Ісуса Христа, спаси нас», а на другому боці – найсвятіші Серця Ісуса і Марії, а між ними Хрест і напис: «Найсвятіші Серця Ісуса і Марії, бережіть нас.»
Під кінець цього листа сестра Аполонія описала ще одне повне оптимізму об’явлення 14 вересня: «В день підвищення Чесного Хреста бачила цей самий образ. Господь Ісус сказав мені: «Священики зі згромадження Отців Місіонерів мають роздавати цей скапулярій, а ті які будуть його носити, отримають кожної п’ятниці повне відпущення кар за гріхи, а також велике примноження Віри, Надії, Любов. Ісус хоче, щоб багато говорили про його страждання та смерть. Мені здається, що Рим не відмовить у повному відпусті в кожну п’ятницю тим, які будуть носити скапулярій і виконають всі умови, щоб отримати цей відпуст.» Мабуть, саме ця частина листа мала заохотити настоятелів швидше діяти і докласти зусиль, щоб церковна влада затвердила цей скапулярій. Далі в цьому ж листі сестра Аполонія писала про незліченні духовні блага, які кожен вірний може отримати завдяки роздумуванням про Муку Господню.
Великою проблемою для сестри Аполонії було збереження в таємниці своїх об’явлень від інших сестер, які й так здогадувалися і тому наполегливо заохочували сестру Аполонію в усьому зізнатись. Були здивовані і мали трохи жалю, що не хоче поділитися такою радістю. «Роблю все, що можу, – писала до отця Етьєна, – щоб уникнути цих запитань. Стараюся ніколи не обманювати і це мене найбільше мучить». Сестри дуже часто докучали їй запитаннями. Через це в 1847 році сестра Аполонія на деякий час виїхала в Париж.
З кожного наступного листа проступала велика радість сестри Аполонї, що так швидко розповсюджується Скапулярій. Окрім зрозумілого ентузіазму відчувала також щораз більший мир у душі.
Об’явлення були великим щастям, але й великим стражданням. З одного боку, могла бачити Спасителя, з другого – великий біль, бо найчастіше бачила Ісуса страждального.
Образ Страждань Ісуса в об’явленнях сестри Аполонії є більш детальний і реалістичний ніж в об’явленнях Блаженної Катерини Еммеріх, на котрих, у великій мірі опирався в свому відомому фільмі Мел Гібсон.
Сестра Аполонія дуже виразно вказує нам дорогу, якою ми повинні йти і підкреслює, що єдиним порятунком для грішників є Милосердя Боже, а найбільше отримати його можемо через Страждання Ісуса: «Стільки скарбів нам дано, а ми не хочемо з них користати».
Для поширення червоного скапулярію найбільше зусиль доклав отець Ян Етьєн. Саме він представив ці об’явлення в Римі. Для якомога більшого розповсюдження культу червоного скапулярію засновано Архібратство Агонії нашого Господа Ісуса.
Мета прийняття Скапулярію Муки Господньої
Метою прийняття Скапулярію є особлива пошана і неустанна пам’ять про Страждання Господа як вираз нашого служіння Йому та внутрішня участь в Його болісній муці. Під час одного з об’явлень сестра Аполонія почула від Божої Матері, що світ гине, бо не думає про страждання Ісуса: «Роби все можливе, щоб про страждання пам’ятати, щоб ввійти в гроно спасенних».
Роздумування про Страждання нашого Господа є одним з найкращих засобів духовного вдосконалення, адже ведуть нас до самого джерела спасіння і всіх благодатей. Вже святий Августин , а після нього святий Альфонс Марія де Ліґуорі
і багато інших проголошували, що роздуми над Страстями Ісуса дають більше, ніж піст на хлібі і воді протягом всіх п’ятниць і щотижневе бичування. Жодна наша жертва ніколи не буде більшою ніж жертва Ісуса Христа. Скапулярій Муки Господньої допомагає нам у цьому, щоб ми завжди пам’ятали, що Ісус вистраждав для нас. Вірні повинні пам’ятати про слова передані сестрі Аполонії: «Ті, котрі будуть носити цей скапулярій, отримають в кожну п’ятницю повне відпущення кар за гріхи, а також велике зміцнення Віри, Надії та Любові.»
Умови прийняття Скапулярію Муки Господньої
Освятити і накласти Скапулярій може лише Отець Місіонер (священик зі Згромадження Отців Місіонерів святого Вікентія де Поля), а також інші священики, які мають дозвіл від Генерального Отця або Провінціального цього Згромадження. Тобто, щоб носити Скапулярій Муки Господньої, потрібно звернутися до священика, який може це зробити. Немає необхідності записуватися в книгу братства.
ВІДПУСТИ СКАПУЛЯРІЮ МУКИ ГОСПОДНЬОЇ
Столиця Апостольська у зв’язку з об’явленнями надала також певні відпусти. Вірні, які з вірою будуть носити цей скапулярій, можуть отримати відпусти повні або часткові.
Повний відпуст можна отримати:
в день прийняття скапулярію (потрібно посповідатися, прийняти Причастя, помолитися у тих намірах, в яких молиться Святіший Отець та відвідати будь-який храм);щоп’ятниці (потрібно посповідатися, прийняти Причастя, помолитися у тих намірах, в яких молиться Святіший Отець та протягом якогось часу роздумувати про тайну Стастей Господа Ісуса);в годину смерті ( можна отримати за звичайними умовами, а також принаймні серцем вимовляти Ім’я Ісуса).
Часковий відпуст можна отримати:
щоп’ятниці (потрібно посповідатися, прийняти Причастя, помолитися у тих намірах, в яких молиться Святіший Отець, помолитися по п’ять разів «Отче наш», «Радуйся Маріє», «Слава Отцю…», роздумуючи при цьому про Муку Господню);щодня (потрібно протягом півгодини роздумувати зі смиренним серцем про Страждання Ісуса);за поцілування зі скрушеним серцем Скапулярій Муки Господньої і помолитися: Благаємо Тебе, рятуй слуг Твоїх, котрих Кров’ю святою Ти відкупив.