19 та 20 травня відбулись формаційні зустрічі для працівників Благодійного фонду “Деполь” в Одесі та Миколаєві. У цей час переживаємо у нашій церкві Ювілейний рік, який оголосив Папа Франциск, назвавши його словами св. Апостола Павла з листа до Римлян: «Надія ж не засоромлює». Мабуть, нам зараз, як ніколи, потрібна Божа благодать і надія, яка не розчарує і не підведе! Допомагаючи безхатченкам, постраждалим від війни, які втратили свої домівки, бачимо, як між нами так багато засмучених і зневірених людей, та й нам самим здається, що зло сильніше за добро. Щоб не втрачати та зміцнювати свої надії, ми вирішили подивитися на приклад життя святого Вікентія де Поль, який також жив у період тридцятилітньої війни (1618–1648). Це був один із наймасштабніших і найбільш руйнівних конфліктів у Європі, що охопив значну частину континенту та мав політичні, соціальні й економічні наслідки.
Святий Вікентій показує нам, що жити надією – це мати чесноту прихованої сили, мати бажання діяти. Надія наказує нам все попробувати, мобілізувати всі сили
до переможного бою. Вона штовхає нас до тріумфу і не дозволяє нам затриматися
на дорозі до вершини успіху. Великодушність, витривалість, непохитність – це її помічники.
Надія – одне з найшляхетніших почуттів нашого серця. Це почуття спонукає не зважати на труднощі й перешкоди на дорозі до осягнення добра, навіть тоді, коли ми його не бачимо. Воно є душею всіх наших старань.
Очі Отця вбогих випромінювали особливе світло надії. Наповнений надією, він робив такі речі, на які було важко наважитися наймогутнішим і найбагатшим цього світу.
Вікентій казав: «Надія породжує довіру. Вона є чеснотою, завдяки якій можемо сподіватися, що Бог дасть нам благодаті, які потрібні для нашого спасіння. Ця чеснота надії має бути повною віри; маємо вірити, що Господь дарує нам благодаті
для осягнення Небесного Царства, якщо ми використаємо всі засоби, які Він нам дасть».
Джерелами надії для святого Вікентія були:
Божа доброта.
Він був глибоко переконаний у тому, що Бог є безмежно добрий. Ця доброта всемогутнього Бога наповнювала його серце надією і довірою, що Всевишній буде завжди та в усьому йому допомагати.
Вікентій часто звертався до доброти людей, які підтримували його в багатьох справах. Однак він розумів, що незважаючи на доброту, люди не завжди могли йому допомогти. Тільки Бог у всьому і завжди може стати опорою. Тут знаходимо глибоке джерело надії Вікентія: Бог є не тільки нескінченно добрий, але й всемогутній; тому він завжди у всьому Йому безмежно довіряв. Коли робив все, що зміг, зробити казав:
«Тепер Ти мене підтримуй Своєю всемогутньою добротою!»
Любов Божа
Святий навчав, що Бог любить нас з невимовною добротою, Він прагне, щоб ми були досконалими й осягнули спасіння. Господь піклується про наші душі й тіла, Він хоче обдаровувати нас благодатями, потрібними нам як для тіла, так і для душі.
Вікентій дивився на Бога як на свого люблячого Батька, тому казав: «Бог є моїм Батьком, і не важливо, чи мене поставить по правій стороні, згідно з моїм бажанням, чи по лівій стороні, яка означає хрест; вірю, що Він мені дасть сили… У Бозі, безмежно доброму й всемогутньому, який любить мене як Батько, я покладаю свою надію і безмежно Йому довіряю».
Боже Провидіння
У день, коли Вікентій мав виголосити до Отців Місіонерів конференцію про Боже Провидіння, отримав важливе повідомлення. На конференції Вікентій казав: “Бог прагне, щоб ми цілковито Йому довіряли. Він дарує нам докази того, як вірним Він є у виконанні своїх обітниць… Господь дав натхнення одній пані, щоб вона подарувала нашому бідному Згромадженню другий дім. Записала нам також вісімнадцять тисяч ліврів. Це серйозна сума: вісімнадцять тисяч! О Безмежна Доброта, яка ти незбагнена, яка дбаєш про благо кожного. Показуєш нам саме сьогодні, коли маємо говорити про Тебе, у дні, в якому маємо пробудити в собі довіру у Твою Батьківську опіку, яка стосується матеріальних речей, щоб ми могли думати тільки про духовні справи”.
Іншим разом Він говорив: “Бог є надзвичайно щедрим у роздаванні своїх благодатей, тому ми також маємо бути щедрими щодо Нього і для Його вбогих. Маємо щедро давати з тих благ, які нам Боже Провидіння довірило. Хто щедро дає, той і щедро отримувати буде.
Довіряй Богу і твори добро, а Він дасть тобі все те, чого прагне твоє серце!”
Що сьогодні сказав би нам святий Вікентій?
Бог підтримуватиме нас у всіх труднощах та турботах. Потрібно довіряти Йому і довірятися Йому, дозволяти Йому діяти в нашому житті. Не падати духом, переживаючи негаразди, так як це роблять моряки під час бурі на морі, зберігають спокій і витримку, впевнено стоять, щоб досягти мети.
Просімо доброго Бога про велику довіру у всьому, що нас торкається: будьмо вірними
Йому, нам нічого не буде бракувати… Живімо в надії, занадто не переживаючи за майбутнє.
Довіра і надія були для Вікентія, наче ліва рука, протягнута вгору, яка отримувала все те, чого потребував, щоб робити добро іншим з любові до Бога.
Той, Хто тримає у своїх долонях серця всіх людей, ніколи не підвів його, не підведе і нас, якщо будемо Йому довіряти й уповати на Нього, як святий Вікентій.
Сестра Мар’яна Агаларова
