Історія


Історія Згромадженняvincent

                           Св. Вікентій де Поль (1581-1660) жив у нелегкий період часу для Франції (середина XVII ст..). Цей час характеризувався бідністю і кризою духовності, особливо в сільській місцевості. Маючи вразливе серце і розуміючи всю ситуацію, вирішив діяти конкретно. Був переконаний,  що допомога буде ефективною, якщо всією благодійною діяльністю будуть керувати і втілювати в життя певні організаційні структури. З цією метою св.Вікентій організував Товариство Жінок Милосердя. Переконав їх, що недостатньо лише  дати потребуючій людині милостиню аби полегшити їй страждання і зарадити бідності. Потрібно служити їй серцем, присвятити свій час і працю власних рук.


ludwika

 В цей період св.Вікентій і зустрів св. Луїзу де Маріяк (1591-1660). Вона вступила до Товариства Жінок Милосердя і зуміла налагодити безпосередній контакт з вбогими. До св. Луїзи долучилася сільська дівчина – Маргарита Назо, яка відкрила в собі покликання до служіння бідним. Хоча, Маргарита померла перед заснуванням Згромадження Дочок Милосердя, але свmalgorzata. Вікентій називав її першою Дочкою Милосердя. Почали приходити  наступні дівчата і св. Вікентій звернув увагу на  необхідність духовної і професійної підготовки цих  дівчат.

        29 листопада 1633 року організовано спільну зустріч у будинку св. Луїзи. Ця дата  вважається початком заснування Згромадження Дочок Милосердя. Перші сестри відвідували вбогих хворих в їх помешканнях. Пізніше почали навчати дітей в безкоштовних школах,  зайнялися покинутими дітьми, розпочали службу в лікарнях, у в’язницях, в будинках для людей похилого віку і опікувались пораненими солдатами. У 1660 році (рік смерті засновників) близько 160 сестер працювало в шістдесяти спільнотах в Парижі і за його межами.


Від самого початку святі Засновники прищепили Дочкам Милосердя любов до Марії Діви. Св. Луїза віддала нове Згромадження під Її особливу опіку. Виняткове значення в історії Згромадження мав рік 1830. Сестра Катерина Лябуре (1806-1876) мала об’явлення Непорочної Діви Марії, яка передала їй медальйон, названий пізніше – чудотворним. Це підсилило культ Марії, прискорило оголошення догмату про Непорочне Зачаття Пресвятої Діви Марії, створення груп Дітей та Молоді Марії, передусім, бурхливий розвиток Згромадження. Кількість сестер зростала і утворювались нові спільноти. У 1880 році сестри працювали в двадцяти чотирьох країнах на п’яти континентах. Найбільший розвиток Згромадження досягло в 1960 році. Нині Дочки Милосердя служать Вбогим в 91 країнах в понад двох тисяч спільнот.