БАЛТАОДЕСАПЕРЕЧИНСВАЛЯВАСМОТРИЧСНЯТИНСТОРОЖИНЕЦЬ

ІСТОРІЯ СПІЛЬНОТИ В БАЛТІ

Балта –  місто, розташована на півночі Одеської області, на відстані 218 км на північно-захід від Одеси, в долині правої притоки Південного Бугу — річки Кодими, що прорізає південні відроги Волинсько-Подільської височини. Чисельність населення міста становить близько 19 тисяч мешканців.

27 жовтня  2007 року, на прохання Єпископа Одесько–Сімферопольської Дієцезії, Броніслава Бернадського і Настоятеля Парафії, о. Станіслава Майкшака, Дочки Милосердя розпочали своє служіння в Парафії св. Станіслава Єпископа і Мученика. Як Господь посилав учнів по двоє до місцевостей, до яких мав прийти, так і тут, розпочали своє служіння дві сестри: с. Галина Гаура і с.Марта Шкарлат. Сестри знімали двокімнатну квартиру не далеко від храму. Початок служіння був дуже важким: знайомство із середовищем, культурою, матеріальним рівнем населення. На вулицях цього містечка часто можна було побачити дітей, котрими не було кому зайнятися, походили з розбитих родин, де переважно панувала життєва безпорадність, алкоголізм і наркоманія. Це було тією необхідністю і завданням до якого Господь захотів покликати і призначити сестер. Тому необхідно було встановити правильний контакт із ними, здобути довіру. З часом дітей ставало все раз більше. В квартирі, де сестри жили, не було достатньо місця, щоби прийняти дітей, дати їм щось з’їсти, викупати і переодіти. Тому перед ними повстало нове завдання – знайти підходящий будинок. Довгі пошуки привели їх до приготованого їм Господом місця, яке ідеально підходило для розвитку діла – надання дітям необхідної духовної і матеріальної допомоги. Дім Дочок Милосердя, згодом Світлиця ім. Дочки Милосердя, бл. Жозефіни Ніколі (яка посвятила своє життя служінню найбільш потребуючим, особливо дітям і молоді з вулиць Неаполя і Калабрії, Італія), знаходиться біля Римо-католицького костелу, майже в самому центрі міста.

Дякуючи Божому Провидінню, започаткована справа служіння дітям постійно розвивається. Молодші і старші «Господарі» завжди відчувають тепло і безпеку. Тут вони можуть знайти підтримку, почуття безпеки і акцептацію. Можуть задовольнити свої найважливіші життєві потреби, такі як гігієна, харчування, одяг і тому подібне. Сюди приходять діти з радісними, а також болісними справами зі свого життя. На протязі цих років існування Світлиці є позитивний вплив на розвиток і виховання дітей. Багато з них дають гарні свідоцтва, кажучи, що були витягнуті з багна крадіжок, алкоголізму, наркоманії.

На даний час сестри огортають опікою близько 60 дітей та молоді і їхні родини. Бог посилає  на допомогу волонтерів, які не шкодують сили і часу, діляться своїми фаховими знаннями і вміннями. Сестри нав’язують співпрацю зі Службою у Справах Дітей, з Органами Поліції, з класними керівниками в школах. Діти задіяні в життя Парафії. Багато є охрещених, готуються до Першого Причастя, беруть активну участь в Літургічному році. В програму Світлиці входить катихезація, ведення Товариства Вікентійської Дітей та Молоді Марії.

У 2017 році сестри святкують 10 річницю служіння. Нехай Ісус, який є присутній в кожному, в найменшому і найбільш потребуючому, благословляє і опікується цим ділом і Сам буде його Господарем!

11_resize

ІСТОРІЯ СПІЛЬНОТИ В ОДЕСІ

Одним із багатьох місць, де Сестри Милосердя вірні Милосердю, реалізують харизму Святого Вікентія де Поль є Одеса. Місто на півдні України, на березі Чорного моря Місто різких контрастів: з одної сторони «перлина Чорного моря», пляж, сонце, відпочинок, дорогі будинки, шикарні автомобілі, «столиця гумору», а з другого боку велика біда, багато обману, крадіжок, використання людини. Це місто, де багато шукає заробітку, але теж де багато розчарувань, нечесності. Місто, яке в своїх темних кутках ховає більше 5000 бездомних. Чому розпочинаю історію спільноти Сестер в Одесі з проблеми бездомності? Тому, що саме заради Них ми тут. Як допомогти людям, які не просто бідні, але не мають зовсім нічого? Це питання нуртує багатьох. І як одна з відповідей було прибуття Отців з Конгрегації Місії до Одеси в кінці серпня 2010 року. А вже рік пізніше, а саме 15 вересня 2011 на їх запрошення прибули Сестри Милосердя для служіння Вбогим.

Передусім в Одесі ми служимо бездомним,які обдерті геть з усього – спочатку з гідності і пошани до себе самого, а потім зі сторони найближчих, суспільства, яке найчастіше їх осуджує, або ж погорджує ними. Це служіння розпочиналося та розвивалося цікаво та дуже творчо, адже «Любов творча аж до безкінечності» (св. Вікентій де Поль). Спочатку це був автобус в якому бездомні могли з’їсти гарячий суп та отримати медичну допомогу.

На сьогоднішній день у співпраці з організацією «Деполь» маємо чудово зорганізовану допомогу. Бездомні можуть поїсти суп, а пізніше, в залежності від потреб, можуть скористатися з медичної допомоги, яка хоча й називається «першою медичною допомогою», та наші пацієнти приходять на перев’язки регулярно, аж до загоєння ран, яке може тривати пів року, а той більше. А також можуть помитися, постригтися та отримати чистий одяг на бані.

Нашою допомогою огортаємо всіх, які з різних причин не можуть піднятися, тому що перестали вірити в свої сили, бо бездомність принесла в їх життя залежність від алкоголю чи наркотиків. Досвідчуємо в нашій щоденній службі міцний крик душ, які благають про допомогу. Тому знову повстало запитання «а як далі?» Як їм допомогти піднятися? Відповіддю було нове діло Милосердя – центр реабілітації для залежних «Спільнота в діалозі». Беручи участь в зустрічах в цьому реабілітаційному центрі бачимо, як люди важко борються за свою свободу, яку відібрала в них залежність.

Окрім того допомагаємо Отцям Місіонерам при парафіях.

Оскільки розташування нашого дому сприяє відпочинку на пляжі Чорного моря, тому з радістю приймаємо дітей та молодь, а також всіх, які бажають відпочити.

Наше служіння в цьому місці є благословенням спочатку для нас. Вірні Милосердю досвідчуємо Божу Любов і Милосердя. Бачимо на конкретних історіях людей, що Господь ніколи не перестає боротися за людину, що і вона повірила в свою гідність Дитини Божої.

Дякуємо Богу, котрий багатий Милосердям спонукає нас, щоб ми відповідали на волання Вбогих.

А святий Вікентій запевняє, «що десять раз, як відвідаєш Вбогого, то десять разів зустрінеш там Ісуса».

3) Перечин

ІСТОРІЯ СПІЛЬНОТИ В ПЕРЕЧИНІ

Власністю християнської любові є те , що вона завжди здібна передбачати потреби інших.

Бл. Федерік Озанам

 

Словацька провінція Дочок Милосердя в Закарпатській області мала три спільноти, одною з них є наша – в Перечині. Почала вона свою діяльність від 28.04.2011 року. Перші дві сестри почали служити старим і хворим парафіянам в їх домівках. Через погіршений  стан їхнього здоров’я  вони не можуть приходити на св. Мессу. З цього приводу Євхаристію приносимо їм до дому. Наші старі та хворі віруючі з великою радістю приймають сестер, які їм приносять надію і підтримку в Євхаристії.. Опікуємося лежачими хворими і товаришуємо помираючим. Стараємось вливати надію їхнім близьким та рідним.

Знаходимо час і на відвідування наших багатодітних сімей. Разом з ними переживаємо  труднощі, вислуховуючи їхні життєві проблеми. Так маємо можливість ліпше пізнавати умови та середовище, в якому живе наша молодь та діти. Це допомагає нам краще розуміти їх і їхніх батьків.

У служінні  не забуваємо про молодь, яка потребує  особливої уваги. Проводимо зустрічі, реколекції , табори, екскурсії , паломництва та інші акції. Молодь та діти радо приходять на різні катехизи, де навчаються правд віри та як втілювати їх у житті. У дусі нашого засновника св. Вікентія були залученні до служіння, кожен згідно своїх здібностей. В результаті, молоді люди допомагають у готуванні обідів для вбогих на кухні в проекті бл. Марти Вєцкої і навідують їх вдома. Це служіння виконують кожну першу суботу в місяці.

Також духовно супроводжуємо присутню в парафії групу АІС, яка допомагає на проекті

бл. Марти Вєцкої. Організовуємо разом з присутніми вікентійськими гілками та парафією День Милосердя для парафіян похилого віку.  Всі разом  під духовною опікою наших отців Місіонерів, стараємось знаходити образ страдаючого Христа в кожній людині.

На даний час  молитовне запліччя  парафії творить спільнота  сестер, з яких дві місцеві а одна – зі Словаччини.

4а)Свалява

ІСТОРІЯ СПІЛЬНОТИ У СВАЛЯВІ

Місія Дочок Милосердя св. Вікентія де Поль у м. Свалява  почалася  в 1995 році. Сестри, які вже працювали в с. Довге Іршавського району ( 35 км від Сваляви ) приїжджали разом з священиком в неділю та свята на богослужіння . До того часу Свята Меса відправлялася тільки угорською мовою. Сестри допомагали священику у підготовці українськомовної літургії   ( переклад текстів, читань,  літургійних співів). Сестри  займалися катехизацією, вели підготовку дітей до першого св. Причастя.

Парафіяни прагнули, щоб сестри жили в їхньому місті і почали молитися до Бога в цьому намірі 2 роки.   І 15 серпня 2001 року Дочки милосердя отримали місію в м. Свалява через Провінціальних наставників Словацької провінції . Перші сестри  почали мешкати в невеличкому будиночку, який приготували ревні парафіяни. Парафіяни тішилися з приходу сестер і з  довір’ям до них зверталися. Приходили до них із своїми стражданнями, радостями і проблемами.

Разом молилися, допомагали сестрам відкривати різні види убогості, спрямовуючи їх до конкретних людей у потребі допомоги. Так помаленьку формувалася спільнота, яка була основою  заснування Товариства св. Вікентія. Сестри відвідували убогих, лікували рани тіла і душі, приносили їм св. Причастя, охоче служили їм в кожній потребі. Співпрацюючи з Товариством св. Вікентія готували обіди і заносили їх убогим.

Сестри формували дітей і молодь в дусі св. Вікентія і заснували Вікентійсько – Маріїну молодь, яка і до сьогодні діє в парафії.

На сьогодні продовжуємо місію служіння убогим, яку почали наші сестри.

– катехизуємо  дітей,  готуємо їх до прийняття святих Таїнств, організовуємо  літні табори, екскурсії, паломництва;

– відвідуємо убогих вдома, одиноких хворих , людей похилого віку, надаємо їм медичну та матеріальну допомогу,  а також духовно підтримуємо, заносячи їм Святе Причастя.

– надаємо матеріальну допомогу малозабезпеченим та багатодітним сім’ям ;

– супроводжуємо вмираючих на їхній останній дорозі і духовно підтримуємо сім’ї в  скорботі;

– духовно супроводжуємо членів Товариства мирян св. Вікентія,   співпрацюючи з ними у служінні убогим як духовно так і тілесно;

– співпрацюємо з дієцезіальним Карітасом у  матеріальному забезпеченні убогим;

– розвиваємо служіння переселенцям  з окупованої території нашої країни.

В цьому служінні убогим  нас  підбадьорюють слова нашої засновниці святої Луїзи   « Любов розіп’ятого Христа  спонукає нас»

Нехай буде прославлений Господь Бог у всіх  починаннях  в служінні убогим.

5) Смотрич (1)

ІСТОРІЯ СПІЛЬНОТИ В СМОТРИЧІ

Наша спільнота розпочала своє служіння в парафії св. Миколая в Смотричі 2.05.2017. в «Будинку илосердя »- це будинок де мешкають люди старшого віку і хворі потребуючі допомоги.

Крім цього щотижня в дитячій кімнаті збираються діти та молодь. Відвідуємо хворих, немічних, одинокий в іх будинках.

ІСТОРІЯ СПІЛЬНОТИ В СНЯТИНІ

Дочки Милосердя в Снятині

У 1899 році сестри прибули до Снятина. Місцем їхнього служіння була місцева лікарня. До їхніх обов’язків входило: догляд за хворими, адміністрування лікарнею, кухня та пральня. Незважаючи на перешкоди, незабаром заклад став взірцем лікарні. Першу Світову війну сестри пережили спокійно. В спогадах занотовано: «Снятин знаходиться на роздоріжжі багатьох доріг, тому тут весь час рух, привозять і забирають поранених. Маємо багато хворих на тиф. Допомагають нам чотири лікарі і один хірург зі Львова.» Події війни 1920 року мали на багато складніші наслідки. Лікарня була зруйнована і закрита 12 грудня. Саме тоді Сестри Милосердя мусили виїхати.

Варто підкреслити, що історію снятинської спільноти творила також і с. Марта Вєцка, яка перебувала в ній з 4 липня 1902 року аж смерті, тобто до 30 травня 1904. Сестра Марта Вєцка була беатифікована (винесена до сану блаженних) у Львові 24 травня 2008 року.

Новий розділ в історії Сестер Милосердя в Снятині розпочався в 2000 році. 16 серпня прибули три сестри: с. Барбара Репетовська, с. Марта Шкарлат та с. Аліція Рупка, яку згодом замінила с. Дорота Ірська. Сестри активно включилися в апостольську діяльність снятинської парафії  – катехизували дітей та молодь, дбали про костел, відвідували хворих та вбогих. Для найбільш потребуючих готували обіди. Також допомагали в залучанському дитячому будинку для дітей інвалідів.

Після беатифікації с. Марти Вєцкої,  зусиллями сестер розпочалося будівництво Благодійного Центру, який є живим пам’ятником блаженної.

Урочисте відкриття Благодійного Центру ім. бл. с. Марти Вєцкої відбулося 12 лютого 2012 року. В Благодійному Центрі сестри опікуються дітьми – с. Марія готує,      с. Галина відповідає за Світлицю для дітей дошкільного віку, а с. Дорота служить дітям, яким потрібна особлива опіка. В Центрі також знаходиться Вікно Життя – місце, де мати,  яка опинилася у складних життєвих обставинах, може анонімно залишити своє немовля, зберігши для нього життя і давши шанс знайти нову сім’ю.

8 грудня 2011 року в Снятині було засновано другу спільноту Сестер Милосердя, яка займається формуванням молодих сестер на етапі їхнього навчання в Семінарії. На сьогоднішній день у спільноті є чотири сестри: с. Ядвіга, відповідальна за процес формування сестер семінаристок, с. Наталія, яка відвідує хворих та одиноких і дві сестри семінаристки – с. Марія з України і с. Юлія з Білорусії.

Надіємось, що за заступництвом бл. с. Марти Вєцкої, наше служіння в Снятині стане взірцем милосердя і духовності, які пропагувала с. Марта Вєцка.

ІСТОРІЯ СПІЛЬНОТИ В СТОРОЖИНЦІ

Сторожинець — місто на Буковині, розташоване біля підніжжя Карпат над річкою Серетом на українсько-румунському етнічному кордоні,  площею 5,8 км², з населенням 14 191особи.                             Ця територія, у зв’язку з проживанням тут  Румунів, Молдован, Росіян, Поляків, Німців  є багатонаціональна, з чого випливає багатство культури та визнання віри (православні, (російського, румунського патріархатів, та Українська Автокефальна Церква), греко-католики, римо-католики, протестанти).

В 1994 році Сестри Милосердя підняли послугу серед місцевої людності.                                                           Разом зі Священиками Місійної Конгрегації послуговують в катихизації, веденні Вікентійської Молоді та Дітей Марії, товаришують групі АІС, а також оточують опікою старших, самотніх осіб, вбогих та багатодітні родини.

Святий Вікентій де Поль, посилаючи перших Дочок Милосердя говорив, що сам Господь посилає їх в те чи інше місце.                                                                                                                                    Прибуваючи в Сторожинець, Сестри були переконані, що посилає їх в те місце Господь, тому перші слова, які записані в Сторожинецькій хроніці і є: «На Буковину, мої доньки…»

Історія спільноти, як відомо з хроніки, розпочинається 17 серпня 1994 року, коли сестра Софія Бяловонс, відома як Марта, та с. Анна Бженк з ентузіазмом та великою радістю ступають на цю землю. В лютому 1995 року долучає до спільноти сестра Марія Кольбуш.

Одразу виплили на «глибоку воду». Сестри в короткому часі взяли активну участь в апостольському діянні. Одночасно провадили ремонти, щоби мати де поселитись. В 90-тих роках робити ремонти можна було лише «маючи знайомства», тому дістати будівельні матеріали було не так то просто. Все ці труднощі не поменшували ентузіазму сестер.

Поле діяльності було дуже велике. Сестри співпрацювали з Отцями Місійної Конгрегації в 11 парафіях! Зі здивуванням і захопленням згадують, що селі Банилів на першу катихезу записалося 46 дітей.

З часом розпочали проводити дні зосередження для дівчат. Брали участь в утворенні музичного гурту, який брав участь у музичних конкурсах в Польщі. Організовували різноманітні інсценізації, канікули з Богом, розпочали гарну традицію – паломництва до сусідніх парафій на Храмові свята, допомога Вбогим. Дали початки в заснуванні благодійного товариства АІС, і все це на Божу славу.

Одночасно сестри спостерігали за розвитком культу Блаженної Сестри Марти Вєцкої.                                      Почали збирати про неї інформацію. І вже незабаром вийшла друком перша книга про Блаженну –  «Віддати життя», В 1997 році розпочався беатифікаційний процес, який завершився Беатифікацією у Львові 24 травня 2008 року.

Ця праця і вірне крокування за Христом приносить багато плодів. Адже розпізнаємо Його в обличчі наших Убогих братів і сестер, якими перед усім являємося ми одні для одних.