Це мій другий візит до Одеси, приїхала на 3 тижні, щоб працювати з сестрами на “Проекті”. Тобто в місці, де безхатченки мають можливість покупатися, отримати чисту одежу та медичну допомогу. Але передусім місце де є прийняті, вислухані і ставляться до них з гідністю. З деяких пір, зіткнулась з допомогою безхатчекам, і завжди цікавилась, як зробити так щоб моя допомога стосувалась людини яку я зустрічаю. Щоб не йшлось про мою потребу бути потрібною, і щоб це не було механічним виконанням неприємного обов’язку. І я бачу, що відносини якого так шукають особи приходячи на “Проект” виникає з часом. Якщо хтось щоденно приходить на перев’язку і ми щоденно обмінюємося декількома словами, то справді через якийсь час маємо щось спільне, навіть якщо це є тільки система фіксації пов’язки, так щоб вона не сповзала. Деякі мають потребу розповісти щось більше про себе. Деякі приходять з дрібницями, бо хочуть просто поспілкуватись, тому “Проект” є також місцем допомоги, так можна сказати, чисто людської. Такої наприклад, яку можуть нам дати наші близькі, якщо вони в нас є. Наступним, що для мене є загадковим це те, звідки черпати сили щоб могти допомагати і надалі. Відомо, що коли в нас є настрій, допомога іншим приносить радість, особливо коли ми це робимо час від часу, але що якщо ми повинні це робити щоденно протягом кількох років? Як тут не стати так званим “мертвим рятівником?”. Дивлячись на сестер, відповіддю є – любов. Щоденна Євхаристія, молитва і тиша є тим, що допомагає давати іншим. У розмовах бездомних, багато чула, що вони не можуть зрозуміти чому Сестри стільки для них роблять. І коли вони чують, що це випливає з відносин з Богом, то вони в шоці. Я думаю, що це чудовий спосіб Євангелізації, абсолютно ненав’язливий, свідчити про Любов своїми вчинками і відношенням.