Блаженні сестри з Аррас


Блаженні сестри з Аррас

Віддані Христу в житті і смерті

Марі-Мадлен Фонтен народилася 22 квітня 1723 року в Етрепаньї́, що у регіоні Верхня Нормандія (Франція). До Згромадження була прийнята 1748 року.

 

Марі-Терез Ланель народилася 24 серпня 1745 року в містечку Е, що у регіоні Верхня Нормандія (Франція). До Сестер Милосердя вступила 10 квітня 1764 року.

 

Терез-Мадлен Фонтон народилася 29 липня 1747 року в Мінья́к-Морва́н, що у регіоні Бретань (Франція). До Згромадження Сестер Милосердя вступила 28 листопада 1771 року в Парижі.

 

Жанна Жерар народилася 23 жовтня 1752 року в Кюм’є́р, що у регіоні Шампань-Арденни (Франція). До сестер вступила 17 вересня 1776 року.

 


 

Ще за життя св. Вікентія де Поль і Луїзи де Маріяк у вересні 1656 року Сестри Милосердя розпочали працю в Аррас. Служили хворим в місцевій лікарні, провадили безкоштовну школу для вбогих дівчат, розподіляли продукти харчування і одяг, та відвідували хворих в їхніх домівках. Мешканці міста шанували їх та були їм вдячні. На початку революції сестер залишили в спокої та дали можливість працювати. Тоді там жили сестри Марі-Мадлен Фонтен, Марі-Терез Ланель, Терез-Мадлен Фонтон, Жанна Жерар, Жанна Фарбю та Луїза Мішо.

Відповідно до зростання революційного терору, зростала і небезпека. Тоді сестри Жанна Фарбю та Луїза Мішо, скориставшись допомогою певного купця, поїхали до Польщі. Після революції вони повернулися в Аррас і до кінця життя згадували мучеництво своїх сестер.

Аррас було рідним містом Робесп’єра і там мешкало багато його прихильників, тому вважалося одним із найнебезпечніших міст у Франції. 15 вересня 1793 року в дім сестер прибули революційні урядовці і провели повний обшук . Оскільки сестри відмовились скласти присягу, їм заборонено виконувати їхню працю і як підозрюваних закрили під домашній арешт. Через деякий час їх перемістили до справжньої в’язниці.

Сестер несправедливо оскаржили за переховування антиреволюційних листівок і засудили на смерть. В обаві перед демонстраціями людей, які ставали на їх оборону, з особливою обережністю та під покровом ночі, сестер перемістили до в’язниці в Камбре́. В очікуванні виконання вироку сестри підтримували на духу інших в’язнів. Сестра Марі-Мадлен Фонтен говорила: «Не бійтеся. Не вмрете. Ми будемо останніми жертвами».      

Це передбачення виповнилося, бо через місяць пав уряд Робесп’єра, а він після невдалої спроби самогубства був страчений на гільйотині.

Тим часом 26 червня 1794 року чотирьох сестер привели на місце страти. Ще в останні хвилини  урядовець революційного трибуналу пропонував їм скласти присягу, щоб таким чином врятувати їм життя. Однак, всі сестри сказали, що сумління не дозволяє їм цього зробити і що воліють краще вмерти. Коли зв’язували їм руки, то виявилося, що кожна з них в затиснутих долонях тримала розарій. На силу в них відібрали цей скарб і обкрутили навколо голови.

Можна сказати, що сестри йшли на смерть з коронами на головах, на зразок дів з перших століть християнства, котрих вели на місце страти з вінками з квітів.

Чотирьох сестер Марі-Мадлен Фонтен, Марі-Терез Ланель, Терез-Мадлен Фонтон та Жанну Жерар 13  червня 1920 року папа Бенедикт XV залічив до лику блаженних. Їх літургійний спомин відзначають 26 червня.

Послання

  • Сестрам, призначеним до праці в Аррас, в 1656 році св. Вікентій говорив: «Мої дорогі дочки, ви поїдете до Аррас, бо звідти дуже просять про вас. Яке велике щастя працювати в цьому великому місті серед так добрих людей. Не занедбуйте молитви, щоб ви могли добре служити вбогим. Пам’ятайте, якщо будете з’єднані з Богом, то навіть, якби ви не сказали ані слова, то самою своєю присутністю будете торкатися сердець всіх людей. Нехай вас супроводжує Діва Марія. Ідіть в Боже ім’я!»

В часах свого перебування в Аррас сестри чинили багато добра. Мешканці міста були їм дуже вдячні і шанували їх, тому під час випробовування готові були стати в їх обороні. Коли революційна влада мала намір ув’язнити сестер і засудити на смерть, мусила діяти підступно, бо боялися бунту. Сестри вміли піклуватися про вбогих навіть тоді, коли розпочиналася їх Голгофа. В останні хвилини сестра Марі-Мадлен Фонтен передала пані Картер невелику суму грошей, за котрі пізніше створили ткз. «Касу милосердя» для допомоги потребуючим.

  • Одна з осіб згадувала: «В ці важкі хвилини вони були з’єднані з Богом. Чували на неустанній молитві. Все своє життя віддали Божому провидінню. Не полишала їх довіра до Бога, і дякуючи цьому, перебували в правдивому спокої. Вірили, що будуть останніми жертвами революції. Співчували в’язням і підтримували їх на духу. Були переконані, що також і в хвилину мучеництва, буде їх підтримувати заступництво Марії. Ступаючи на ешафот, співали гімн Ave maris Stella».

Всі в’язні згадували, що коли сестрам загрожувала найбільша небезпека, більше думали про інших а ніж про себе. Сестра Марі-Мадлен з переконанням говорила, що вони стануть останніми жертвами революції, бо після їх смерті не буде інших страт в Аррас. Це були пророчі слова, бо позосталим в’язням дарували життя.

Література: Dziedzictwo: święci i błogosławieni rodziny wincentyńskiej / Alberto Vernaschi; tł. z jęz. wł. Władysław
 Bomba. — Kraków: Wydawnictwo Instytutu Teologicznego Księży Misjonarzy, cop. 2008.