У дім Господній з радістю ходімо (22.07.2018)


 

 

22 липня в с. Підполоззі перед брамою нового храму, цей заклик респонсорійного псалму не тільки звучав,  але й проникав  моє серце а також всіх присутніх вдячністю,  що можемо бути свідками Божого дару – нового храму.

Маленька спільнота парафіян в цьому селі має невеличку дерев’яну капличку, в якій засвідчувала свою віру понад 100 років, збираючись на молитві, як за часів тоталітарного режиму так і в наші часи.  Приїжджаючи щонеділі  з отцями салваторіанцями о. Антонієм та о. Томашом на святу месу, я бачила як  ці прості, спраглі Бога, люди стояли на вулиці,  очікуючи своїх пастирів. Мене вражала їх витривалість і жертовність. Оскільки в капличці поміщався тільки священик та діти, всі інші стояли на дворі, не зважаючи на холод, вітер, дощ або сніг. Незабутні свята Різдва – справжній Вифлеєм в цій капличці, де парафіяни своїми серцями зігрівали  Ісуса, а діти як овечки в стайні відчували з Ним убогість.

Спілкуючись з ними, неодноразово чула їхні сни, мрії і прагнення серця – побудувати храм. Саме такі прагнення мав старозавітній Давид, дивлячись на намет – помешкання Бога  і порівнюючи зі своїм кедровим палацом.   Парафіяни Підполоззя з живою вірою очікували  обітницю Бога, який сказав їм : Я збудую  Тобі дім.

І Бог будував, спочатку живий храм в серцях парафіян і знайшов собі Соломона з мудрим і чутливим серцем –  о.Томаша, який за рік і два місяці здійснив Його план за підтримки отця єпископа Антона Майнека, своїх парафіян та  фінансової допомоги спонсорів відомих Богу.

Сьогодні можу засвідчити, що нічого не має неможливого у Бога. І не тільки я, але й багато інших свідків з Підполоззя, Жденієва, Сваляви, Драчина, Мукачева та Польщі, присутніх на посвяченні нового храму, могли переконатися , що Бог заради маленької громади в Підполоззі, хоче постійно перебувати  в цьому храмі в Пресвятих Дарах, дарувати Себе в Євхаристії, промовляти до серця кожного з нас.

Бог хоче, щоб на кам’яному вівтарі, консекровному єпископом Антоном, звершувалася Жертва Ісуса Христа .

Він обрав  і освятив цю будівлю, щоб Його Ім’я було там навіки .

Він вибрав для цього храму покровительку Марію Магдалину, –  як сказав у своїй проповіді о. Антоній, –  яка багато років  виконує своє посланництво спочатку в  маленькій дерев’яній каплиці, а тепер у новому храмі. Своєю присутністю звіщає всім людям, що Господь справді воскрес і є присутній між нами.  Тож нехай  ця радість з Його присутності розноситься  з цього храму з покоління в покоління  за прикладом святої Магдалини.

                                с.Йоана Словян, ДМ св.Вікентія де Поль м. Свалява