Прославляймо Розп’ятого Христа разом зі святою Луїзою


 

        Наприкінці Великого посту, коли ми наближаємося до вирішальних подій в історії нашого спасіння, пропоную задуматися над стражданнями Ісуса разом зі святою Луїзою де Маріяк.

        У своєму духовному житті Луїза постійно вдивлялася в Ісуса і єдналася з Ним у всіх сферах Його життя. В її духовності можна побачити, що особливим чином вона вшановувала дві таємниці з життя Ісуса. Першою таємницею була таємниця втілення, а другою – страждання. Луїза вважала, що: Втілення Божого Сина здійснилося згідно одвічного Божого плану з огляду на Спасіння.

        В одному зі своїх розважань вона пише: Він прийняв на себе наші гріхи і хоче страждати за них. Думаючи про це, я пожертвувала себе Богу, щоб на мені звершилась Його справедливість: це я згрішила, тому справедливо буде, якщо я понесу кару. Наскільки можу зрозуміти, то розумію, як Ісус міг страждати, коли його людська природа була поєднана з Божественною. Вірячи в те, що Він так само є справжньою людиною як і Богом, бачила, що терпів муки як людина, а як Бог був ображений нашими гріхами. Це розважання пробудило в мені відразу до гріха, котрий направлений проти Бога.  

        В 1635 році Луїза приходить до переконання, що Бог вибрав для неї  дорогу хреста, тому таємниця муки Ісуса була їй дуже близькою, і вона дуже любила її. В одній зі своїх духовних нотаток написала слова, які можна назвати молитвою: Господи мій. я йду за Тобою аж до підніжжя Твого хреста, який вибрала для себе за монастир […] Твій голос кличе мене, переконує моє серце, щоб забуло про свій народ і дім свого батька, а взамін за це буде наповнене величчю Твоєї любові. Луїза знала, що Бог, обравши для неї такий шлях, хотів дати їй особливу місію, тому вона часто розважала страждання і смерть Ісуса, беручи їх як взірець для свого життя.

        У листах Луїзи можна побачити, що розп’ятий Ісус є царем її серця, про це свідчить вираз, який вона часто використовувала: “Залишаюся в любові розп’ятого Ісуса Христа”. Також всі листи закінчувала словами з  другого послання апостола Павла до Коринтян, які говорять, що любов Христа спонукає нас (2 Кор. 5:14).
З любові до розп’ятого Ісуса додає до слів святого Павла це слово, таким чином народжується гасло Згромадження: “Любов розп’ятого Ісуса спонукає нас”.

        Ці слова “Любов розп’ятого Ісуса спонукає нас” вели Луїзу в двох напрямках. Перший: вона йшла до Ісуса, щоб ще тісніше з’єднатися  з Ним в його стражданнях. Ось ми тут, Господи,біля підніжжя Твого хреста, до якого я бачу Тебе прибитим, щоб притягнути нас до Себе як Ти нам обіцяв.

        Луїза рішуче стояла біля Ісусового хреста і хотіла також, щоб сестри робили те саме, тому вона говорила їм: Те життя, яким Бог хоче, щоб ми йшли до Нього, є царською дорогою Хреста. Я не сумніваюся ні на мить, що ви дозволите вести себе по ній  охоче і з радістю.  Ця дорога означала для неї аскезу[1]: йти нею – кожного дня помирати для себе. Це повинно уприсутнювати смерть Ісуса і продовжувати Його діяльність у Церкві.

        Благаю нашого Дорогого Розіп’ятого Ісуса, щоб вас міцно прив’язав до свого хреста, щоб ви були з Ним тісно з’єднані, приймали ваші малі страждання.  Це  так мало, що ми робимо з любові до Нього!

Луїза хотіла, щоб сестри  постійно вдивлялися в страждаючого Ісуса, особливо тоді, коли вони переживали прикрі ситуації. Якщо ближній нас чимось образив […], скеруймо  свій погляд на розп’ятого Ісуса: як можемо ми мати претензії, тому що хтось нас образив, коли ми порівняємо нашу образу з Його мукою?

        Другий напрямок, яким йшла Луїза, це любов до розп’ятого Ісуса, яка  вказала їй шлях до бідних. Вона чудово зрозуміла, що любов Ісуса скерована до всіх людей і ніхто не може бути її позбавлений. В одному зі своїх листів ставить питання: Чи це не є слушною справою, щоб служити усім душам, які були відкуплені Богом?. Вона заохочує нас відповідати любов’ю на любов, яка проявилася в смерті Ісуса. Цей прояв любові, як пише святий Іван Павло ІІ в енцикліці “Redemptor hominis”, також називається милосердям. Луїза, опираючись на 25 розділ Євангелії від Матвія, пише такі слова: Для мене ближній займає місце нашого Господа через любов, яку лише Він має у своїй доброті і котра дала це зрозуміти моєму серцю, хоча я не в змозі цього висловити.

        Для святої Луїзи йти за розп’ятим Ісусом означає готовність приймати страждання так, як це роблять вбогі: терпляче несучи свій хрест. З самого початку вона говорила сестрам, що страждання не може їх обминути, тому що воно є знаком любові, яку Ісус має до них, тому що Він вибрав їх для того, щоб прославляли Його в Його стражданнях.

Щоб прославити Ісуса в Його стражданнях Луїза дала нам таку пораду, яка може стати для нас світлом на нашій дорозі, особливо тоді, коли нам важко буде нести свій хрест:

Тож живімо, як мертві, в Ісусі Христі і як такі не противмося Йому більше. Нехай  не буде жодного вчинку як тільки для Ісуса, жодної думки як тільки в Ісусі. Врешті, живімо тільки для Ісуса і ближніх, щоб в цій любові ми любили все те, що любить Ісус.   

Сестра Мар’яна Агаларова


[1] Аскетизм (або аскеза) – це спосіб життя, який можна охарактеризувати утриманням від різних мирських задоволень.