Немає жодної людини, про яку не пам’ятає Господь… (20.02.2018 м.Балта)


СТАЖ В БАЛТІ

Яким є і було моє життя? – Це запитання повстало у мене під час мого стажу в спільноті Сестер Милосердя у м. Балта. Сестри запропонували поділитися своїми переживаннями.

Балта – гарне містечко, так само як і всюди, люди спішать  на роботу, діти йдуть до школи, до садочка… Якщо не дивитися в глибину, то назовні все виглядає прекрасно. Тільки сестри не дивляться на те, що є зовнішнє…

Моїм завданням було допомагати сестрам на світлиці, яка відкрита з вівторка до неділі. Сюди діти можуть прийти погратися, з’їсти обід, виконати домашнє завдання, покупатися, можуть розвивати свої таланти.  Дехто грає на гітарі, хтось на піаніно і навіть на скрипці. Це є чудові діти, які прагнуть любові, розуміння, тепла, підтримки, поради. Люблять і вміють бути вдячними, хочуть однієї простої речі – бути коханими… Бо вони цього заслуговують.

Особисто для мене це був час подяки Господу за дар мого життя, за моїх батьків, мою родину. Життя, відносини, родинні обставини, умови дітей заставили мене відірватися від себе і подивитись глибше, подивитись очима Бога. Колись присутність Христа в поранених, яка є наслідком занедбання людини, була закрита переді мною. Тепер знаю, що маю дякувати і прославляти Господа за кожний момент свого життя, бо в кожній хвилини Він є зі мною, яким воно б не було!

Важливо знати, що нічого даремно не буває, а ті обставини, які маємо за собою, допоможуть нам у подальшому житті. Господь не дає нічого просто так, нічого понад силу.

Я вірю, що досвід, який мають ці діти, допоможе їм у дорослому житті.

Впевнена, що Господь є поряд з ними, що любов і опіка Сестер принесе багато плодів. Немає жодної людини, про яку не пам’ятає Господь…

Постулянтка Тетяна Беляк

 

Якби  люди, які мають достаток, мали би бажання ділитися…

Якби родини, які не мають дітей, відкрили двері своїх будинків для інших потребуючих – наскільки би більше щастя і радості було би в світі….