Запитання, яке шокувало мене, тому, що таке знайоме з Біблії, а я почула це в свою сторону!

Трудний час, для світу… Кожен з нас переживає час дивної тишини…, випробування…, невпевненості що буде завтра…

Цей надзвичайно тяжкий період торкається наших підопічних в Одесі.

Безхатченки… як пережити сьогоднішній день? Як дожити до завтра???

В час карантину в країні вони втратили все! Немає помешкання, немає почуття впевненості під ногами; немає розуміння і поваги до себе і від інших людей… Тепер пропала можливість на будь-який заробіток! Порожні вулиці, закриті підприємства… багато обмежень, котрі ще більше ніж звичайно пересувають їх поза межу суспільства.

Карантин зупинив різні можливості допомоги. На посту залишився ДЕПОЛЬ. Щоденна їжа і долікарняна допомога… спільна щоденна молитва, Чудотворні Медальйони Богородиці знов прийняти з великою довірою… дезинфекція рук, роздавання одноразових масок…

Чи це багато? Ні, це так мало… так мало….

Але дякуємо Богу за кожен новий день у здоров’ї і в можливості протягнути руку допомоги тим, котрі також як інші потребують підтримки від людини…

Дякуємо за велику доброту і щирість сердець наших співпрацівників у харизмі св. Вікентія де Пауль.

Знаю – Святий Вікентій сьогодні радіє в небі, дивлячись на Вас – послідовників, котрі так як Він відважні у любові!

Радіємо маючи таку команду!