Свідоцтво

З 6 по 9 березня мала можливість бути на реколекціях для дівчат в Снятині. Тема була: «Хто шукає, той знайде». Зі своїми запитаннями і пошуками очікувала особливого часу. Розпочались мої реколекції в п’ятницю в Одесі на проекті допомоги бездомним, де служать сестри шаритки з організацією ДЕ ПОЛЬ. Це було моє прагнення з останніх реколекцій восени. Їхала з хвилюванням і згадувала харизму св. Вікентія: в кожній вбогій людині вмів бачити Ісуса. Кожна людина, яка приходила, була зі своєю історією, зі своїми ранами. Там я зустріла позитивних людей, які так заряджали своєю усмішкою на цілий день! Приходили бездомні люди, люди, які також потребуть любові, турботи і співчуття. Я була вражена. Ці півдня здавались мені дуже продуктивними, я спостерігала скільки роботи сестри встигла за цей час зробити, скільком допомогли і потішили. А далі поїзд…

Приїхали в Снятин ми в суботу і вступом наших реколекції була конференція, під час якої отець Ян і сестри ділились своїм досвідом праці в Снятині та історіями свого покликання. Місто Снятин – особливе таємниче місце, де закінчилась дружба людини з Богом. Простої сестри, яка в щоденній праці свідчила про Любов. Бл. Марта Вєцка – людина цілковитої довіри Богу, яка всі свої радості і страждання переживала в близькості з Ісусом. Такі відносить вражають і запрошують виплисти на глибінь. Зі своїми намірами й інтенціями, з якими приїхали відвідали Її могилу. Під час нашої молитви кожна людина, яка проходила вшановувала її у свій спосіб, чи то поклін, чи то знак хреста. Дуже шанують місцеві люди вірну Дочку Милосеря.

В другій темі ми розглядали радикальність духовного життя. Прикладами були постаті з Святого Письма та реальні люди. Реколекції надихнули мене до змін, а життя змінюється саме в нашій повсякденності. Зробила висновок, що отримані благодаті на реколекціях принесуть рясні плоди тоді, коли щоденно докладатиму зусиль до змін. Для того, щоб скерувати свої зусилля, потрібні тверді і радикальні постанови. Особливо в духовному житті – регулярна Сповідь, Святе Причастя, читання Святого Письма.
Коли ж приходить в повсякденності важкий час переживань, дійсно важливо мати людей, в яких досвідчуємо Бога, і також місця, куди хочеться повернутись, щоб набратись сил, надихнутись і далі боротись. В Снятин я б повернулась.

Цей суботній день був спомином святих Перпетуї і Феліцити. З захопленням слухала про відданість та мужність дівчат, які загинули мученицькою смертю, залишаючи своїх немовлят світові.
Вечірня Адорація відкрила наново мені цінність тиші. Тиші, в якій милувались, надихались і єднались з Ісусом. Були ми, як учні, які йшли з Емаусу за Ісусом. Йшли в тиші, покірно й терпеливо за Ним, досвідчуючи Його люблячого погляду. Неймовірне і ніжне закінчення дня.

8 березня – свято жіночності – мала змогу відсвяткувати його з запрошенням від сестри Марти відкривати в собі найпрекрасніші й унікальні риси. Взірцем краси постав для нас приклад Марії – глибина серця, дар материнства…
Найціннішим подарунком була Євхаристія. Отець Ян заохочував нас залишити свою зону комфорту, залишити зло, погані звички і перейти в місце світле. Це не легко… але час Великого Посту є часом сприятливим набратись відваги змінювати. Це є боротьба, щоденна.

Також прикладом відважного служіння стала дівчина-місіонерка з Польщі Asia, яка ділились своїм життям, історією свого покликання. Дивувала нас історіями з Замбії. Особливо мені сподобалось, що там люди нікуди не поспішають. Часто розмовляють, сміються, співають і радіють тим, що мають. Вони живуть тут і зараз. Єдиною проблемою для них є – немає що їсти. Такі моменти відкривають серця інших людей до служіння і жертовності. А нас закликають цінувати і радіти простими речима, не створюючи собі неіснуючих проблем.
Щодо покликань, то влучні є слова Йоана Павла II: “Господь не кличе здібних, але обдаровує здібностями тих, кого покликав”.
«Pan Bóg nie powołuje uzdolnionych, ale uzdalnia powołanych.»
На закінчення Asia згадала і слова засновника сальваторіан, які доторкнули її: “Поки живе на світі хоч би одна людина, яка не любить Ісуса Христа, Спасителя світу, не можна нам знеохочуватися і відпочивати!”
(«Dopóki żyje na świecie choćby jeden tylko człowiek, który nie zna i nie kocha Jezusa Chrystusa, Zbawiciela świata, nie wolno Ci spocząć!»)

Понеділок став відкриттям тотожності Вікентійської Родини. До глибини душі вражена тою любов’ю, пошаною, відвагою і творчістю, до якої заохочує вікентійська харизма.
Останніми словами, які запали в моє серце, є:
«Євангеліє не є додатком нашого життя, але має бути нашим життя.»

Виїжджаю з новими прагненнями і постановами, натхненна і наповнена Божою благодаттю дуже радію усіма зустрічами. Дякую сестрам, які організовують і запрошують укріплюватись у вірі, отцю Яну, який відкривав перед нами глибини Слова, всім дівчатам, які мали відвагу приїхати і бути разом, за спільні співи прослави, забави, за весь час! Подяка всім, хто спричинились до цього часу.

Вероніка