СВ. КАТЕРИНА ЛАБУРЕ (1806- 1876)

Мовчазна свята

Свята Катерина Лабуре

ЖИТТЯ

Катерина народилася 2 травня 1806 року в Фен-ле-Мутьє́, що в регіоні Бургундія (Франція), як восьма серед сімнадцяти дітей, з яких семеро померло в дитинстві. Вдома її називали Зоя, бо була охрещеною в день спомину цієї святої. В дев’ять років померла її мати. Тоді вона цілковито довірила себе Марії з проханням, щоб була її матір’ю.  Три роки з молодшою сестро Тоніною перебувала в родині тітки Маргарити в Сен-Ремі́. В січні 1818 року обидві повернулися додому, щоб провадити господарство. В цей час старша сестра Марі-Луї вступила до Сестер Милосердя.

В домі панувала атмосфера глибокого релігійного життя. Катерина багато молилася, приступала до Таїнств і в усі п’ятниці та суботи постилася. Вважала, що покликана до чернечого життя. Певної ночі мала дивний сон. Здавалося їй, що знаходиться одна в храмі і бачить старшого священика, який відправляв Службу Божу. Кожного разу, коли він обертався, щоб сказати: Dominus vobiscumдавав їй знак, щоб наблизилась до нього.

Перелякана залишилася, однак, на своєму місці. Після виходу з храму, побігла до хворої подруги і там ще раз побачила цього священика, який їй сказав: «Моя дочко, гарна річ відвідувати хворих. Зараз втікаєш від мене, але певного дня з радістю прийдеш до мене. Не забудь про це».

Певний час Катерина жила в Парижі в кузини, яка провадила пансіонат для багатих дам. Одного дня відвідала дім сестер милосердя в Шатійо́н-сюр-Сен. В розмовниці побачила портрет, який зображував священика,  якого бачила у ві сні. Одна з сестер їй пояснила : «Це наш отець-засновник св. Вікентій де Поль». Потім повернулася додому і надалі займалася господарством.

Коли вона мала намір вступити в монастир її батько був проти. Вислав її до Парижу для допомоги брату, який провадив ресторан, з надією, що вона забуде про своє покликання. Однак, вона не змінила свого наміру і в січні 1830 року розпочала постулат в Шатійо́н-ле-Домб. В 21 квітня 1830 року в Парижі в генеральному домі сестер на Рю-дю-Бак вона розпочала новіціат. Підчас урочистого перенесення реліквій св. Вікентія де Поль з кафедрального собору Нотр-Дам до місійного дому, Катерина мала об’явлення серця засновника і Господа Ісуса в Євхаристії. Ці об’явлення повторювалися з 25 квітня до 2 травня 1830 року. Пізніше 18 липня, 27 листопада і 8 грудня цього ж року мала об’явлення Непорочної Діви Марії, яка їй повірила особливе завдання. Найважливіше з них, 27 листопада, стосувалося викарбування і розповсюдження медальйону, який бачила в цьому об’явленні.

Катерина все розповіла своєму сповідникові отцю Жану Аладель. Він потурбувався про ви карбування медальйона, який прийняли з радістю вірні, і названий був Чудотворним Медальйоном. Таку назву він носить до сьогоднішнього дня. Також повстало Товариство Дітей Марії. З часом справджувалися події, які заповідала Діва Марія під час об’явлень, але кому їх Вона переказувала, залишилося таємницею.

Після закінчення новіціату Каперину призначили до праці в Госпісі Анг’ян в Парижі, де залишалася до кінця життя. Готувала їжу, працювала на городі, в курятнику, голуб’ятнику,  та в пральні. Все її життя було прихованим.

Вона померла 31 грудня 1876 року. Під час похорону проголосили, що вона мала об’явлення Непорочної Діви Марі і багато разів повторювала слова написані на Медальйоні: «О Маріє, без гріха первородного зачата, молись за нас, що до Тебе прибігаємо».

Папа Пій ХІ проголосив її блаженною 28 травня 1933 року, а папа Пій ХІІ проголосив її святою 27 липня 1947 року. Її літургійний спомин відзначають 28 листопада.

ПОСЛАННЯ

  • Після періоду постулату, перед тим як її мали прийняти до новіціату, представили Катерину, як обдаровану сильним темпераментом і добрим характером; побожна, радісна і працьовита. Після новіціату ще додали: є середнього зросту, але має фізичну силу, вміє читати і писати, але не хвалиться знаннями. Є побожною і турбується про власну досконалість. Це останнє твердження було актуальним в на протягом всього її життя.

Вона була цілковито відданою Богу та Діві Марії. Це не була досконалість візіонерки, але правдивої сестри милосердя. Завжди керувалася добротою та любов’ю до вбогих, в яких зуміла бачити самого Ісуса Христа.

  • Про об’явлення, якими її обдарувала Марія, Катерина докладно оповідала своєму сповідникові о. Жану Аладель. Він спочатку цьому не приділяв уваги. Однак, він переступив через себе. Сестра говорила про незадоволення Божої Матері, повязаного із затримкою викарбування медальйону. Натомість сестра раділа, коли приходили новини про розповсюдження медальйону і про надзвичайні благодаті, вділені за його посередництвом. Коли революційні заворушення 1848 року загрожували сестрам милосердя в Госпісі Анг’ян і в домі сестер на Рю-дю-Бак, Катерина підтримувала всіх на духу, запевнюючи, що Діва Марія опікується ними.
  • Об’явлення Пресвятої Діви Катерина не трактувала як особливість і причину до гордості, але як обов’язок до більшої ревності. Сповідникові повторювала: «Я – тільки знаряддя. Марія мені з’явилася не з огляду на мене, але для добра Згромадження і Церкви». З великою розсудливістю зберігала свою таємницю до кінця життя. Нікому не розповідала про об’явлення. Не вмовив її до цього навіть архієпископ Парижу. Не хотіла зустрітися з Альфонсом Ратисбоном, який навернувся завдяки заступництву Марії й Чудотворному Медальйону. Все робила, щоб відвернути від себе увагу від зацікавлених об’явленнями. Коли о. Жан Аладель, якби для випробовування, в її присутності робив натяки про об’явлення і прохання Марії; вона поводилася як інші сестри і виказувала таке саме зацікавлення. Вражений такою поставою, говорив: «Маю враження, що сама Пресвята Марія підтримує її в дотриманні таємниці». Лише о останніх днях життя, виконуючи волю Марії, розповіла про об’явлення своїй настоятельці.

Поза цим з великим смиренням виконувала повірені їй завдання і з відданістю служила вбогим, як правдива сестра милосердя.

  • Окрім викарбування і розповсюдження Чудотворного Медальйону, важливою порадою Марії було, щодо утворення Товариства Дітей Марії. Завдяки зусиллям о. Жана Аладеля воно повстало в 1840 році, а 20 червня 1847 року отримали від папи Пія ІХ схвалення та всі привілеї, які мала засноване єзуїтами Марійне Братство. Спочатку товариства засновували тільки в школах, які провадили сестри милосердя. Сама Катерина опікувалася Дітьми Марії в Реї́ – районі Парижу, де вона проживала.
  • Папа Пій ХІІ в проповіді під час канонізації сестри Катерини назвав її мовчазно святою і додав, що залишилася святою не з огляду об’явлень, але тому що ціле життя служила Христу в убогих, що в мовчанні та покорі кожного дня виконувала Божу волю.
  • Згромадження Сестер Милосердя від самого початку віддалося опіці Пресвятої Марії, яку св. Людвіка завжди називала єдиною Матір’ю. Також всі сестри оживляли в собі і особливу набожність до Марії. Також і сьогодні моляться гарну молитву: «Пресвята Діво, вірую та визнаю Твоє Непорочне Зачаття. Поглянь на мене, через Твоє дівоцтво, чистоту і гідність Божої Матері, і випроси мені у Твого Сина покору, любов, чистоту серця, святе життя та щасливу смерть». В такому контексті потрібно відчитувати об’явлення Катерині Лабуре. Переказане за її посередництвом особливе послання, стало посланням цілого Згромадження Сестер Милосердя і уґрунтувало його Маріїний характер.

 

 

 

© Література: „Dziedzictwo – Święci i Błogosławieni Rodziny Wincentyńskiej” Alberto Vernaschi CM, Tłumaczenie z języka włoskiego Ks. Władysław Bomba CM, Kraków: Wydawnictwo Instytutu Teologicznego Księży Misjonarzy, cop. 2008.