БЛ. МАРГАРИТА РУТАН (1734 – 1794)

Свідок любові Христа до бідних

Блаженна Маргарита Рутан

ЖИТТЯ

Маргарита Рутан народилася 23 квітня 1794 року в м. Мец, що у регіоні Лотарингія (Франція). Вона була восьмою серед п’ятнадцяти дітей. Її батько –  Шарль Гаспар Рутан, був каменярем та архітектором. Мати Марі Фора була набожною християнкою, яка запевнила своїм дітям релігійне виховання, поєднане з її власним прикладом повсякденного життя. Спочатку Маргарита працювала у свого батька та опікувалася дітьми.

23 квітня 1757 року Маргарита вступила до новіціату Сестер Милосердя в головному домі в Парижі. В згромадженні були також дві її сестри, які померли в молодому віці.  Під час новіціату і після нього, її посилали на різні місії, згідно з побажанням св. Вікентія де Поль: «Не будьмо обмежені ні чим: ні місцем, ні завданням, ні людьми». Після п’яти місяців новіціату їй доручають місію в місті По. Там вона намагається зарадити фінасовій кризі в лікарні, опікується хворими,  провадить  Manucture des Enfants для подорожуючих.

В 1773 році королева Марія Антуанетта відвідала в Фонтенебло дуже занедбану місцеву лікарню, яку провадила сестра Маргарита, і попросила її опікуватися над своєю приятелькою Мадемуазель Флері, яка захворіла віспою..  В 1779 році с. Маргариту скерували до лікарського закладу в Дакс, де вона цілковито реорганізувала Лікарню Сент-Ентоп і керувала нею на прохання єпископа Даксу монс. Шарля-Огуста Ле Кієн де Лановіл, який отримав декрет уряду на з’єднання лікарні Сент-Ентоп і старої лікарні Святого Духа. В 1784 році сестра Рутан наглядає за будівництвом нового крила лікарні Сент-Ентоп, розбудовує північне крило будівлі.

Сестра Маргарита також відкрила школу, надавала притулок молодим, покинутим дівчатам… Її ініціативи були дуже популярними і мешканці міста любили свою Настоятельницю. В 1789 році сестра Анна-Софі Шарпантьє, племінниця настоятельниці, приєдналася до спільноти сестер і пробула в Даксі 42 роки, аж до своєї смерті в 1831 році. Вона мала можливість бути наочним свідком подій 1793-1794 років.

Дві лікарні знаходилися поза мурами міста згідно із середньовічним звичаєм,  так було і в інших містах, щоб вберегтися перед епідеміями та волоцюгами, які часто в тих місцях переховувалися. 24 грудня 1793 року певний чоловік на ім’я Рау, солдат, який  лікувався в лікарні, повернувся з товаришами, щоб заспівати сестрі пісню на знак вдячності за лікування. Сестра дала їм щось попити. Її оскаржили за те, що вона залишила інших поранених і хворих солдат, за спробу втечі разом з іншими сестрами та за відмову скласти присягу вірності 3 жовтня 1793 року.

24 грудня 1793 року сестру Маргариту помістили до в’язниці для жінок, в монастирі кармеліток разом з 300 іншими особами. Наступні шість місяців вона морально підтримувала та опікувалася товаришками по недолі та відважно чекала на смерть. 9 квітня 1794 року (20-го Жерміналя ІІ року) відбулася розправа. Піне та Коссен засідали в трибуналі в давньому палаці єпископа та засудили сестру Рутан. Серед обтяжливих доказів були написані молитви та листи померлих пацієнтів лікарні, які вона зберігала для їх родин. Революційний суд  засудив її на смерть. Вона була страчена на гільйотині цього ж дня. 9 квітня 1805 року в Цивільному Акті приготованому, як вираз пошани до жертв, її реабілітували.

9 квітня 1794 року. 1 липня 2010 року папа Бенедикт ХVI офіційно підписав декрет про мучеництво Маргарити Рутан. 19 червня 2011 року кардинал Анжело Амато – Перфект Конгрегації в справах святих, в присутності єпископа д’Ер і Даксу монс. Філіпа Бретон, кардинала Жана-Луї Торана та апостольського нунція монс. Луїджі Вентура очолив беатифікаційну урочистість. Її літургійний спомин відзначають 26 червня.

ПОСЛАННЯ

  • 19 червня 2011 року в Сан-Марино, після урочистої літургії в проповіді на Ангел Господній, святіший отець, папа Бенедикт ХVI згадав про беатифікацію, кажучи: «Я радий сказати, що сьогодні в Даксі, у Франції, сестра милосердя Маргарита Рутан була проголошена блаженною. В другій половині ХVІІІ століття вона віддано працювала в лікарні в Даксі, але в трагічних переслідуваннях після Революції її засудили на смерть за католицьку віру та вірність Церкві. Я духовно єднаюся з радістю Сестер Милосердя та з вірними, які зараз в Даксі беруть участь в беатифікації сестри Маргарити Рутан, яка є яскравим свідком любові Христа до бідних».
  • Сестра Маргарита, оживлена глибоким переконанням розуміла, що Ісус Христос її кличе. Разом із Ним вона шукала спосібів, як реалізувати свої життєві сили в служінні вбогим.
    Її вірність Христу та Церкві проявилася в мучеництві. Життя сестри Маргарити було глибоко закорінене в особі Ісуса Христа та в Його Слові. Кожного дня, слухаючи це Слово, вона досвідчувала Божу любов, яка формувала її внутрішній світ та заохочувала її служити так як Христос.

Наслідуючи Христа, Слугу своїх учнів, який вмив їм ноги, сестра Маргарита цілковито віддала своє життя для служіння вбогим, хворим та для створення братерських взаємин з усіма.

Наслідуючи Христа, Слугу волі Отця, сестра Маргарита надала своєму життю напрямок згідний з Євангелієм, прагнучи тільки одного – виконувати волю Отця.

Наслідуючи Христа, терплячого Слугу, погордженого та переслідуваного, сестра Маргарита повністю віддалася Богу, та під час революційних переслідувань дала свідоцтво любові.

  • Сестра Маргарита започатковувала соціальну опіку. Пере тим як переїхати до Даксу вона працювала в м. По, де відкрила ткацьку майстерню для дітей-сиріт, якими вона опікувалися в лікарні. Вона вчила їх читати та писати.

Коли сестра Маргарита прибула в Дакс, то занепокоїлась помітивши велику кількість дітей на вулицях. Там вона відкрила школи: для хлопців та дівчат.

В наступні роки число хворих пацієнтів зростало, але ресурси на утримання лікарні залишалися малими. В 1788 році через нестачу харчів, вона була змушена закрити ці школи, оскільки не було чим нагодувати дітей.

Проте, сестра Маргарита була справжньою Сестрою Милосердя. Вона не тільки опікувалася хворими та дітьми, але в її серці дозрівав і інший тип служіння – а це турбота про молодих покинутих жінок, які не мали можливості забезпечити себе та дітей.

 

 

 

© Література: „Dziedzictwo – Święci i Błogosławieni Rodziny Wincentyńskiej” Alberto Vernaschi CM, Tłumaczenie z języka włoskiego Ks. Władysław Bomba CM, Kraków: Wydawnictwo Instytutu Teologicznego Księży Misjonarzy, cop. 2008.