БЛЛ. МАРІ-АНН ВАЙО ТА ОДИЛІЯ БАУМГАРТЕН (+1794)

Вірні покликанню аж на смерть

Блаженні сестри з Анже

 

Життя

Марі-Анн Вайо народилася 13 травня 1734 року в Фонтенебло, що у регіоні Іль-де-Франс (Франція). В день свого народження була і охрещена. Матір потурбувалася про її християнське виховання. Дівчина мала тісний контакт з Сестрами Милосердя, котрі з 1646 року опікувалися убогими хворими. Вже тоді говорилося, що колись вона до них приєднається.

Сталося це аж в двадцять сьомому році її життя. 25 вересня 1761 року розпочала свою формацію в Парижі. Через рік була скерована до праці в лікарні Святого Людовика в Фонтене́. В 1777 році разом з сестрою Оділією Баумгартен – до лікарні Святого Йоана (Сен-Жан) в Анже, де в ім’я вірності церкві мала віддати життя.

Одилія Баумгартен народилася 15 листопада 1750 року в Гондрекса́нж, що у регіоні Лотарингія (Франція) в родині млинаря. Батько вже в дитинстві розповідав їй про святого Вікентія і про засноване ним Згромадження. З Сестрами милосердя вперше зустрілася в Вік-сюр-Сей.

Оділія була в захваті від їх способу життя та праці серед убогих, і запрагнула до них приєднатися. 4 серпня 1774 року в Парижі вона розпочала своє приготування до життя в Згромадженні. Після короткого перебування в Брест, в 1777 році її скерували до лікарні Святого Йоана в Анже. Коли в 1649 році сестри розпочинали працю в цьому шпиталі, св. Вікентій їм говорив: «Приходите до Анже, щоб віддати пошану нашому Господу і Його Пресвятій Матері. Турботливо опікуйтеся хворими. Заохочуйте їх до виконання доброї сповіді, щоб після одужання жили правдиво по-християнськи, або, якщо на це буде Божа воля, щоб вмирали в Божій благодаті. Все, що будете чинити, чиніть це з любові до нашого Господа».

Традиція цього покликання залишилася в свідомості всіх сестер, і тих котрі вже не знали Засновника. Це запевнило їм вдячність убогих хворих, мешканців міста і його влади. Всі з подивом дивилися на їх служіння. Знали, що вони у всьому керуються любов’ю розп’ятого Христа. В такій атмосфері розпочинала працю сестра Одилія.

В 1789 році, коли вибухнула французька революція, також і до Анже долинали гасла, проголошуючи свободу, рівність і братерство. Всі з радістю приймали «Декларацію прав людини і громадянина». Місце правдивого Бога зайняло божество раціоналізму. Розпочалися релігійні переслідування. Той, хто дотримувався вірності Церкві та папі, наражався на конфіскацію майна, вигнання і навіть смерть. Тоді збунтувалася Вандея. Її мешканці, вірні католицькій вірі, розпочали боротьбу за свої переконання під прапором, на якому було зображено Серце Ісуса. Революційна влада не завагалася перед вбивством людей. Вандея була зрівняна з землею, а її мешканців вбито.

У Великодню П’ятницю 1792 року Національний конвент видав декрет про ліквідацію чернечих орденів, які займалися навчанням та опікою хворих. Однак, «демократична держава» нічого не зробила, щоб потурбуватися про хворих і вбогих. Генеральна настоятелька Згромадження тоді писала сестрам, які працювали в Анже: «Прошу вас, мої дорогі дочки, щоб ви не припиняли служити вбогим хворим, якщо вас до цього не змусять. Не втрачайте відваги. Чувайте на молитві. Це все, що зараз можете зробити».

Слухняні заохоченню, сестри продовжували свою службу. 3 вересня до лікарні прибули урядовці і вимагали підпорядкуватися революційній владі і скласти присягу вірності конституції. Адміністрація лікарні також переконувала їх, щоб піддалися вимогам. Однак, сестри знали, що цим самим вони б зрадили Церкву і папу, а тим самим і Христа, і тому рішуче відмовили.

Певний час влада не реагувала. Однак, 19 січня 1794 року арештували і ув’язнили настоятельку с. Антонію та сестер Марі-Анн Вайо та Одилію Баумгартен. Через декілька днів настоятельку перемістили до іншої в’язниці, натомість позосталих запровадили на площу і долучили до інших 200 в’язнів. Всіх в кайданах вели до місця страти.

По дорозі сестри взаємно заохочували одна одну до витривалості в вірі і підносили на духу інших. Виспівували молитви та пісні. На місці страти повторювали слова: «Свята Маріє, царице мучеників, молись за нас». Зібрані люди на площі вигукували: «Яка ганьба, сестри з лікарні засуджені на смерть». Комендант сторожі ще раз спробував звільнити сестер і вмовляв їх скласти присягу, але вони категорично відмовили. Над приготованою спільною могилою пролунали перші постріли. Сестри обійнялися і так ділили долю з іншими засудженими. Розділили долю і зі своїми спів-сестрами з Арра́с і кармелітками з Комп’є́нь, яких вбили цього самого року.

Сестри Марі-Анн Вайо та Одилія Баумгартен разом із іншими дев’яносто сімома мучениками були залічені до лику блаженних 19 лютого 1984 року папою Йоаном Павлом ІІ. Їх літургійний спомин відзначають 1 лютого.

ПОСЛАННЯ

  • В конференції до Сестер милосердя 25 грудня 1668 року св. Вікентій говорив: «Мої дорогі сестри, я переконаний, що ви так любите своє покликання, що готові радше піддатися, щоб вас розіп’яли або порубали на частини, а ніж вчинити щось, що би противилося цьому покликанню. Нехай за це буде прославлений Бог». Історія підтверджує це переконання. Багато сестер дотримали вірність Церкві і своєму покликанню навіть за ціну власного життя.
  • Сестра Марі-Анн Вайо, яку допитували першою перед революційним трибуналом в справі відмови скласти присягу, ствердила: «мені на це не дозволяє моє сумління. Я ж залишила родину,щ об служити Христу. Я навіть погодилася зняти монаше вбрання нашого Згромадження і вдягнути національну кокарду, коли вимагали від мене цього, щоб залишитися з убогими хворими. Зараз можете робити зі мною що завгодно». Через пару хвили те саме повторила і сестра Одилія.

Урядовець який провадив допит записав: «Сестри Милосердя з лікарні Святого Йоана, які були заарештовані на минулому тижні ствердили, що не мають наміру складати присягу, незалежно від того, що ми з ними зробимо. Їх відповідь звучить виразно. Вони належать до збунтованих фанатиків і не підпорядкуються приписам революційного права».

  • Обидві сестри були вбиті 1 лютого 1794 року. Рівно сто сорок чотири роки тому перші сестри милосердя разом з св. Людвікою де Маріяк прибули до лікарні Святого Йоана в Анже. За ці роки там працювало багато сестер. За їх прикладом сестри Марі-Анн Вайо та Одилія Баумгартен повністю присвячували себе вбогим хворим згідно з духом їх засновника св. Вікентія де Поль. Безцінним є добро, яке чинили. Належно це оцінювали всі жителі Анже. Свідки їх смерті, а також і ті котрі мали загинути разом із ними, вигукували слова: «Вбиваєте сестер з лікарні. Це не можливо. Вони не можуть вмерти як ми. Звільніть їх!»
  • В драматичних подіях сестри продемонстрували міць духа. Спокійно йшли на смерть. Сестра Марі-Анн Вайо підбадьорювала с. Одилію: «Нам приготували корону мучеництва. Не можемо її втратити».

Ще в дорозі на місце страти командувач розстрілом хотів їх рятувати і пропонував, що завсвідчить про їх присягу, навіть якщо цього не вчинять. Сестра Марі-Анн відповіла йому: «Не тільки не складемо присягу, ба навіть не хочемо, щоб хто-небудь на підставі цього неправдивого свідчення вважав, що ми це зробили. Якщо маємо вберегти життя за ціну, яку нам пропонуєш, воліємо вмерти, а ніж спротивитися любові, яку ми обіцяли нашому Богу».

 

 

© Література: „Dziedzictwo – Święci i Błogosławieni Rodziny Wincentyńskiej” Alberto Vernaschi CM, Tłumaczenie z języka włoskiego Ks. Władysław Bomba CM, Kraków: Wydawnictwo Instytutu Teologicznego Księży Misjonarzy, cop. 2008.